Вересень 14, 2018

Деякі зауваження та відчуття від конференції «Жінки. Мир. Безпека»

В переважній більшості конфліктних і пост-конфліктних країн спостерігається велика кількість схожих проблем. Я і не очікував, що мій спіч викличе такий відгук у аудиторії. Деякі спільні проблеми:


– незадовільний рівень освіченості і поінформованості населення (думаю, 99% наших громадян вважає, що, якщо чоловік не вовтузить дружину, то і проблем гендерної нерівності нема. Переважна більшість людей плутає проблему домашнього насильства з проблемою гендерної нерівності).

– низький рівень комунікації центральних органів виконавчої влади з місцевими органами і, відповідно, між місцевою владою і безпосередньо громадою;

– незважаючи на процес децентралізації, місцеві органи влади ще й досі продовжують очікувати «директиви з Центру»;

– низький рівень підтримки регіональних НГО з боку донорів та міжнародних організацій.

Розглядаючи питання ґендера і реформи силових структур, було зазначено, що існує проблема підміни понять «громадський контроль» на «парламентський контроль»!

Відбулась цікава дискусія що до питань імплементації: одні представники вважають за доцільне створення окремих підрозділів в державних органах, які будуть відповідати з процес імплементації. Інші доповідачі вважають за доцільне створення одного органу, який має моніторити стан виконання НПД всіма іншими органами влади.

Взагалі вже 75 країн світу прийняли відповідні Національні Плани Дій, але лише в 16 з них передбачено фінансування заходів з державних бюджетів.