Листопад 22, 2017

Триває дискусія щодо надання гуманітарної допомоги Україні

І під час виступу, і під час чисельних інтерв‘ю я зазначав кілька принципових моментів:

– я підтримую надання допомоги безпосередньо тим, хто її потребує (людям, установам, закладам), а не бюрократичним структурам (міністерства, адміністарції).


– моя позиція полягає в тому, що лише примітивні організми можуть всіх мешканців неконтрольованих територій називати «терористами» або «сепаратистами». Велика біда, коли таку тезу підтримують урядовці, які відповідальні за ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ! Я надто довго мовчав, сподіваючись в приватних бесідах переконати деяких своїх колег в хибності такої позиції. Досить, мовчати я більше не буду. Політика нашого Міністерства має повну підтримку з боку всіх (!) міжнародних організацій і, якщо колеги на здатні змінити свою позицію самотужки, вони будуть отримувати «прозорі натяки» з боку наших партнерів. Це стосується і недолугої політики Мінфіну, і помилкової позиції Мінсоцу.

– сподіваюсь, що, попри непрості події, які зараз відбуваються в ЄС (криза в Іспанії, протести у Франції, урядова криза в Німеччині, нестабільна Греція), нам разом вдастся збільшити увагу Європейського Союзу і міжнародних гуманітарних організацій до подій, які відбуваються в Україні.

На запитання щодо умов, створених на КПВВ, відповів, що я пишаюсь тим, що я – українець, і мені соромно чути про кількість побудованих туалетів або про тент, наданий міжнародними організаціями. З моєї точки зору, стан КПВВ свідчить про ставлення до цього питання з боку місцевої влади, якій відверто начхать на весь цей безлад.