Січень 12, 2018

Щиро дивуюсь тим дописувачам, які стверджують «нема чому навчатись в Північній Ірландії»!

Панове, що ви взагалі знаєте про конфлікти і пост-конфліктне врегулювання? Що ви знаєте про «стійкість» і «крихкість» громади? Які існують методики оцінок цих показників, які існують запобіжники, аналізи наслідків?.. Примітивізм – фундамент перемоги популізму!


Яким чином ви збираєтесь «лікувати» підлітків звільненого Донбасу після років «юних зарівців», після «Моторола – герой донбасського народу»? Примусити вивчити «Кобзар»?

Яким чином спілкуватись з вчорашніми комбатантами? Як себе поводити з родинами загиблих? Що робити з тими, хто втратив житло та майно?
В Ольстері працюють біля 5000 (!) неурядових громадських організацій в різних напрямках: робота з колишніми в‘язнями (з обох боків), робота з родинами загиблих, робота з молодими людьми…

Звісно, було б наівним стверджувати, що криза вже подолана. І це чудово розуміють всі! Попри всі дії і наміри, сегрегація присутня і зараз. Особливо – в самому Белфасті.  Райони міста поділені ще й досі на католицькі та протестантські! Місцями ще й досі вони розділені парканами. Католики уникають спілкування з протестантами, а ті уникають співпраці з католиками. За роки протистояння інфраструктура міста сформована таким чином, що мешканці певного блоку не мають потреби відвідувати блок іншої сторони. Діти навчаються в окремих школах, є окреми заклади охорони здоров‘я, надання юридичних послуг, майстерні з ремонту автівок і таке інше.

Достатньо придивитись до яскравих малюнках на стінах: в одних блоках – «волонтери ІРА», кольори прапору Республіки Ірландії, портрети відомих «національних активістів»; на інших блоках – зображення корон та королів.

То, панове, варто згадати:

– Чужому навчайтесь, але й свого не цурайтесь!