Лютий 13, 2016

Щодо чергової істерії навколо трагедії з розстрілом мобільної групи

Слідство ще не завершено. Воно ще триває. Воно виявилось складнішим, ніж я очікував.

Чому?

Тому, що слідчі і СБУ, і ГПУ не визнають “блукаючих танків”, а намагаються по крупинках зібрати не “знання”, а “докази”. Це не завжди ідентичні речі.

Суспільство вже мало навчитись тому, що треба уникати узагальнень. Не можуть бути всі працівники МВС “продажними суками”, не можуть бути всі прикордонники “хабарниками”, а всі податківці – “мздоімцями”.

Так само, не можуть бути всі воїни героями! Це абсурд.

Нещодавно я мав суперечку зі своїми друзями щодо люстрації бійців “Беркуту”.

Вчора я сам мав можливість познайомитись з одним із “беркутні” – повним кавалером ордена “За мужність” Павлом Чайкою! То що, “вся беркутня – злочинці”?

В той самий час, чудова людина, якою має пишатись вся країна, другий рік розшукує тіло свого сина-волонтера, який був по-звірячому вбитий на нашому блок-посту. До вбивства причетні військові одного з елітних підрозділів ЗСУ. То що, всі військові “вбивці”?

А ще я сам знаю пацана із спецзагону, який з перших днів шарив по передку, ходив “на ту сторону”, виконуючи завдання. Це саме його група врятувала “героя-депутата” в Углегорську. А після “героїчної” втечі, цей “герой-депутат” намагався притягнути своїх рятівників до кримінальної відповідальності за “політичний замах на вбивство”! Минув час. І цей хлопчина самовільно покинув частину, пішов у місто і пограбував магазин, погрожуючи гранатою. То хто він: герой чи злочинець? “Героїчний злочинець” чи “злочинний герой”?

А хто, як не “герой” командир “Торнадо” п’ятьма судимостями? Те, що заручників гвалтував – дрібниці. Те, що, разом з купкою підлеглих, вбивали та катували цивільних – не рахується. Те, що славнозвісний потяг зупинив не він – дрібничка…

Головне: на всю країну голосно завопити “ВЛАДА ГЕРОЇВ САДЖАЄ”!

Це все я навожу лише для того, щоб зайвий раз пояснити: я категорично проти узагальнень!

Наразі ми спостерігаємо чергову спробу маніпуляції суспільною думкою щодо розстрілу “групи Ендрю”.

Найпохабніша тактика захисту купки злочинців полягає в тому, щоб відповідальність за злочини перекласти на весь багатотисячний колектив. Не вийде!

Кожен має відповідати за свої особисті вчинки, а не перекладати відповідальність на всю бригаду.

– Іванов, ти – мерзотник!

– Пацани! Ви чули, він нас “мерзотниками” назвав?!!

Це примітивний прийом, дуже добре знайомий знатокам життя кримінальних кіл: узагальнити і перекласти особисту відповідальність на колектив.

Захист мерзотників!

Мене не засмутять ні істеричні звернення волонтерок, ні емоційні пости пана міністра. Все має бути доведено в суді, чим і займається наразі слідство.