Лютий 25, 2018

Питання введення миротворців, на мою думку, дещо переоцінено

Цей процес варто розглядати не як «фінал», а лише як перший етап складного і тривалого шляху до стійкого миру. Існує низка дуже складних проблем, які доведеться вирішувати вже після появи миротворців:


– роззброєння;

– доля важкого озброєння;

– поновлення державних органів влади, включаючи МВС, Прокуратуру, судову гілку;

– вибори до місцевих органів влади і діалог з ними;

– реформування культурного і освітнього сектору;

– інформаційне середовище;

– відновлення інфраструктури та економіки регіону;

– питання амністії та шляхів примирення.

На жаль, на вирішення цього комплексу проблем, нам знадобляться роки. Та дискусія, яка триває в суспільстві щодо цих болючих питань, не дає підстав сподіватись на швидке їхнє вирішення.
Зараз стає популярною теза про введення, так званого, «перехідного правосуддя». Однак, треба розуміти, що цей шлях можливий ВИКЛЮЧНО за доброї волі всіх сторін конфлікту. Якщо ми будемо діяти радикально-примітивно – стійкого миру ми не досягнемо.

Деякі наші політики пишаються тим, що вони заборонили експорт лісу з України. Дивно. Це що, припинило варварську незаконну вирубку лісів? Ні. Це поновило процес відновлення лісів? Ні. Це призвело до покарання чиновників, які організовували цей процес? Ні. То, чим пишатись???
Чи є шляхом до миру застосування штампів «там всі сєпари», «там всі ненавидять Україну»?
Відповідальним політикам-державникам варто припинити спекуляції на патріотичній темі. Емоційно зрозуміле бажання помсти за загиблих, за поранених, за руйнування не може бути тим фундаментом, на якому варто шукати шлях до миру.

Досліджуючи досвід інших країн, яким довелось пройти через криваві конфлікти, мушу зазначити: шлях до стійкого миру не буває простим і швидким.