Червень 7, 2018

Продовжуючи обговорення статті Арсена Авакова

Розуміючи всю складність пошуку компромісного рішення, викладаю деякі тези.

Отже, чого ми не мусимо зробити:

– ми не можемо керуватись жадобою помсти (розуміючи почуття багатьох українців, вважаю, що жадоба помсти – тупіковий шлях).

– ми не можемо керуватись узагальненнями «там всі – сєпари», «вони всі проти України», «вони всі вбивали нас» і таке інше. Далеко не всі стріляли в наших захисників, далеко не всі ненавидять Україну і далеко не всі радісно бігли на псевдо-референдум.

– необхідно чітко розрізняти тих, хто стріляє; тих, хто керує і тих, кому «пофігу».

– для тих, хто вбивав наших воїнів, необхідно передбачити, в подальшому, можливість амністії, після відбуття певного терміну покарання;

– під час розробки Закону о колаборантах необхідно розуміти: кожен потенційно засуджений буде мотивований на чинення опору Україні.

Це лише невеличка частинка тих «підводних каменів» цієї над-важливої проблеми